Історія ЗОШ І-ІІ ступенів с.Іване-Золоте

Село Іванє, назване також «Золотим», над Дністром простягається у формі стрічки в долині ріки Дністер. Його частини називалися: Маращівка, Сивулина, Луг, Нагірка. Село мало муровану церкву, поставлену 1895 року і муровану дзвіницю.

/Files/images/Рисунок13.jpg

Школа в селі існувала з кінця XIX століття. У першій половині XIX ст. сітка шкіл в Заліщицькому повіті, до якого належало село, вже була доволі поширена. Керуючись спогадами старожилів, стара школа була у простій, глиняній сільській хаті, де навчання проводив дяк – церковно-парафіяльна школа.Роль освіти в селі виконувала також і «Просвіта», яка була заснована у 1897 році. Перша ухвала загальних зборів «Просвіти» в Іваню говорить, що «Дня п’ятого марта 1897 року у члени «Просвіти» вписалися 35 чоловік. Головою обрано засновника «Просвіти» отця Івана Велигорського. Читальню розмістили у хаті Івана Вістовського. Того ж року виписали «Свободу», «Посланник», «Добра рада». Вирішили скласти статут і справити печатку. Члени «Просвіти» створили крамницю, де збирали гроші для будівництва народного дому - читальні. У 1905 році третього мая освятили перший камінь читальні. У 1907 році головою «Просвіти» був Іван Вістовський, а головою «Сокола» - Іван Кручак». При читальні була бібліотека, аматорський, хоровий і самоосвітній гуртки, а також дитячий садок. При читальні діяли кружок «Рідної школи», кружок «Сільського господаря», відділ «Союзу українок», молодече товариство «Луг» і братство тверезости.

/Files/images/просвіта.jpg Члени аматорського гуртка при читальні «Просвіта»

У 1910 році була побудована нова школа. Керував будівництвом Турковський Володимир (відомості подав Палагнюк В.Д. 1921 р.н.). Виходячи із законів австрійської імперії, народні школи утримувалися за рахунок громади (церкви, «Просвіти», пожертв і тих, хто утримував фільварок) .

Гурток «Рідної школи» опікувався самою школою. Вони допомагали школі в ремонтних роботах, висаджували квіти, садили декоративні дерева. Так було посаджено дерева біля старої школи. Деякі з них ростуть до сьогодні.

/Files/images/дуб.jpgДуб, який посадила Українець Марія.

У школі діяли два класи з українською мовою викладання. З другого класу крім рідної мови, обов’язковим було вивчення польської та німецької мов. У таких народних школах діти навчалися арифметики та граматики. Обдарованих дітей готували до вступу в середні школи.

Перед першою світовою війною життя у селі було надзвичайно насиченим і активним у культурно-освітньому плані. Культурно-освітню роботу проводили свої сільські провідники, які закінчили вчительську семінарію: Бабінець Дмитро Іванович, Гандзюк Степан Іванович, Козловська Надія Юліанівна, Кузик Іван Ількович (відомості подав Гандзюк Г.і. 1927 р.н.). Під час війни все село було виселено до Торговиці. Через Дністер було зроблено міст, бо тут мала бути лінія фронту, але події війни були перенесені. Життя в селі повернулося як у попередні часи.

З приходом польської окупації відбулися значні зміни в системі шкільництва. Розпорядженням від 08.01.1921р. скасовано автономну крайову Шкільну раду. Замість неї створено Кураторію Львівської шкільної округи, а верховне керівництво шкільництвом перебрало польське Міністерство освіти. Було запроваджено однакову шкільну систему в Польщі. За декретом ще від 7 лютого 1919 року всі діти від 7 до 14 років повинні були відвідувати школу, а з 1924 року увійшов у життя славнозвісний «Закон Грабського», який вводив польську мову як обов’язкову.

У 1920 році у нашому селі була чотирикласна школа. Директором був Рудницький. Вивчали такі предмети: історію, рахункову, українську, польську, малювання. Один раз на тиждень приходив священик і навчав релігії. Книжки носили у полотняній торбинці. В ранці робили гімнастику. Сиділи в лавці по троє. Хто не вчився, того били. Був один вчитель, який вчив багато предметів. (із спогадів Кручака Дмитра Івановича 1913 р.н.).

Наша школа була дуже гарна. Тут були клумби, квіти, декоративні дерева. Це було маленьке містечко в центрі села. Церковне проборство прикрашав сад, у якому росли яблуні, груші, абрикоси, рядами посаджені смородина і порічки, малина. Коли на весні зацвітали дерева, то була краса, ніби «райський сад». Тут у школі жив директор школи, а вчителі жили на квартирах у людей. У нас були такі предмети: природа, рахункова, польська, руська, співи. Навчали щепити дерева. Коли ми приходили до школи то віталися: «Слава Ісусу Христу». Нас вчили писати листи. Спочатку писали: «Слава Ісусу Христу», рік, число, місяць і т.д., а також вчили співати пісню «Родимий край».

Директором був Буринський, який працював у школі до війни, а потім пішов на війну. Був генералом польської армії, його дружина Броня Буринська вчила всі предмети. Після війни виїхала до Заліщик. Її чоловік повернувся, знайшов її і вони виїхали за кордон. Була ще вчителька Анна Лобачівна. Вони дуже товаришували з Бронею Буринською. Часто приходили до читальні, допомагали у підготовці вистави, хору, танців. (із спогадів Гандзюк Надії Іванівни 1921 р.н.).

Перед війною була вчителька Тарбацька – полька. Вона співала, малювала, вивчала рухливі ігри з дітьми. Ми дуже її любили, ділилися хлібом, приносили з крамниці продукти, допомагали їй на городі. При читальні «Просвіта» був дитячий садок, до якого записували дітей, а батьки повинні були платити за навчання. (із спогадів Юрчишин Ганни Василівни 1927 р.н.).

/Files/images/садок.jpg Дитячий садок при читальні «Просвіта»

Спогади Юрчишин-Коверчук Ірини Адольфівни 1940р.н., вчителя української мови і літератури, відмінника народної освіти з села Бедриківці Заліщицького району.

За Польщі в школі працював Михайло Маєвський. Родом він із с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області.

В Івані його сім’я жила в шкільній квартирі. Я неодноразово бувала в п. Маєвського, коли він у старі літа за радянської влади уже не працював і жив у старенькій батьківській хаті в Городниці. Тоді я ще вчилася в Бедриківській 7-річній школі. Шкодую тепер, що не розпитувала його в той час про його молоді літа, роки навчання та праці в школах, зокрема Заліщицького району. Закінчив Маєвський учительську семінарію. Був людиною всесторонньо розвиненою, обдарованою. Грав на скрипці, цитрі і фісгармонії. Ці інструменти були в нього, а я багато разів мала можливість слухати його гру на них. Умів він виготовляти прекрасні художні вироби з дерева, при цьому поєднуючи їх з іншими матеріалами, а дуже часто природного походження. Любив садівництво і роботу, що була безпосередньо пов’язана з доглядом та вирощуванням плодових та декоративних дерев і кущів.

Була в нього досить велика бібліотека. Я мала доступ до книжок, розглядала їх і читала. Тут уперше читала «Історію» Михайла Грушевського, але ще не могла тоді належно оцінити значення цієї книжки. Після смерті Маєвських бібліотекою заволоділи чужі люди, які розуміли їх справжню історичну цінність. Жив, навчався і працював Михайло Маєвський у часи, коли все українське переслідувалось, бо мало процвітати польське. Але він ніколи не зраджував своєму національному українському духу, підтримував і виховував це в своїх учнів.

Похована сім’я Маєвських на цвинтарі в с. Городниця на найвищому місці, звідки добре видно Дністер та навколишні околиці, як і заповідав Маєвський.

Я завжди пам’ятатиму все те, що пов’язано з перебуванням та спілкуванням з сім’єю Маєвських. Хочу залишити свої спогади для тих, для кого дороге минуле нашого народу, його щасливе життя в майбутньому в незалежній державі, що гордо зветься Україна.

1 вересня 1939 року вибухнула польсько-німецька війна, що дала початок Другій світовій війні. Незважаючи на несподівані воєнні події, навчання в школі проводились. Українська мова стала мовою навчання.

/Files/images/просвіта2.jpgЗначний внесок в освіту жителів села вкладала «Просвіта»

Після закінчення війни відбувається реорганізація шкільної системи. Школа з 4-класної стає 7-класною. У школі дітей після війни було багато, більше 200, але багато з них не ходили до школи . Тут, у школі, жив директор, а вчителі – на квартирах у людей. За формою школа була українською, але за змістом радянською.

Ішли роки, стихли автоматні черги, гул літаків над головою і німецькі окрики на вулиці: Настав мирний час. Задріботіли знову ніжки дітей до школи, де їх привітно зустріли їхні вчителі. В одному класі навчалися учні кількох років народження.

Із закінченням війни і утвердженням радянської влади у нашому краї змінився і внутрішній світ шкільництва. Відійшли у минуле «Січ», «Сокіл», «Луг». Натомість прийшли організації жовтенят, піонерів, комсомольців, які доповнювали процес навчання, і через це пройшли майже всі наші односельчани.

Спогади Гандзюка Ярослава Івановича 1929 р.н.

У початковій школі я вчився за Польщі. Всі діти з 7 років ходили до школи. У 1939 році я закінчив 4 клас. Коли на Західну Україну прийшла радянська влада, нас ще раз завернули до 4 класу, бо казали, що польська наука була неправильна. У школі було більше 200 учнів. Після закінчення 4 класу ішли продовжувати навчання у 5 клас до Заліщик. Всі учні, які закінчили 5 клас, пішли до наступного класу у нашому селі, бо школа стала 7-річною. 7-ий клас я закінчив у 1947 році. Це були випускники різних років народження.

/Files/images/перший випуск.jpgПерший випуск 7-класної школи у Іване-Золотому.

Перший ряд ( зліва на право) вчителі: Коваленко, Палагнюк В. Д., Горожаніна В.Ф. , Дикун М.В.

Другий ряд ( зліва на право) Рогацький Володимир, Вістовська Надія І., Підручняк Надія П.,Каспрук Дмитро І.

Третій ряд (зліва на право) Гандзюк Михайло П., Добровольський Ярослав Ю.,Бабінець Дмитро В., Гандзюк Ярослав І.

Четвертий ряд (зліва на право) Юрчишин Дмитро В., Юрчишин Михайло Г., Куб’як Михайло Д.,Фізор Петро Г.

/Files/images/екзамен.jpgВипускний екзамен з історії 1947 рік /Files/images/1 клас.jpg 1948 рік. Учні 1 класу. Вчителька Галина Андріївна. /Files/images/учні школи.jpg Учні школи. 1949 рік . Директор школи Палагнюк В.Д.

Школа до 1958 року була 7-ми річною. Учнів у класах було багато, а тому радянська влада у 50-их роках забрала церковне приміщення, де раніше жив сільський священик. Тут навчалися діти.

/Files/images/проборство.jpgЦерковне проборство, в якому в 50-их роках розміщався дитячий садок, а пізніше було приміщення школи до 2004р.

/Files/images/дитячий садок 2.jpg1950 р. дитячий садок (зліва направо) Кухарук Марія, Івасів Параска, Юрчишин Марія. /Files/images/директор школи.jpg1950 рік. Директор школи (третя зліва) Горожаніна Варвара Федорівна /Files/images/директор2.jpg 1951 рік. Директор школи – Бартків Дмитро /Files/images/4 клас.jpg Учні 4-го класу. 1952 рік. /Files/images/7 клас.jpg 1955 рік. Випускний 7 клас. Директор школи Швалюк Іван класний керівник Галина Данилівна /Files/images/2 клас.jpg1955-56 навчальний рік. Другий клас. Вчителька Ненько Віра Семенівна. /Files/images/вчителі школи.jpg1956 рік. Вчителі (з ліва на право) Назимко Ліна Іванівна, Бескідняк Надія Петрівна, Галина Данилівна, Корнійчук Надія Григорівна, Хоботня Марія Євсіївна. /Files/images/керівник.jpgСправа керівник Данилюк Василь Григорович.

З переходом на 8-річне навчання учнів збільшилося. Тому було ухвалено побудувати нову школу зліва біля проборства, недалеко від стадіону на теперішніх городах (Гуцуляка І., Дикуна М. В., Остапчука С.І., Осадчука Д.). Але колгосп «Дністер» з мільйонним прибутком приєднали до Торського, і, як згадують старожили у Торському, за наші гроші побудували школу, а мрія дорослих і дітей про нову простору школу в селі не здійснилася.

/Files/images/стара школа.jpg Панорама села з видами старої школи.

Протягом 60-80-х років добудували новий корпус майстерні, фізичний кабінет, побудували приміщення для кролів, а також замінили дах на старій школі. Колишню колгоспну комору переобладнали під хімічний кабінет, бібліотеку, а пізніше на їдальню. У той час школярами було зроблено багато добрих справ. При школі була пришкільна ділянка. Під керівництвом Палагнюк Ганни Василівни - вчителя біології на пришкільній ділянці вирощували овочі, а також посадили горіхову алею. Учні вирощували кроликів, займалися вирощуванням розсади квітів, якими прикрашали територію школи.

Реформа школи передбачала формування в учнів у процесі навчання суспільно-корисної праці трудових навичок і вмінь, свідомий вибір професії і здобуття початкової професійної підготовки. «Кролеводи нашої школи в минулому році внесли відповідний вклад у реалізацію Продовольчої програми. На склад заготівельної контори поступило від юних любителів 340 штук кролів, тобто 930кг білого дієтичного м’яса». (відомості взято із літопису піонерської дружини Іване-Золотівської 8-річної школи).

/Files/images/хор.jpg1966 рік. Хор і танцювальний колектив. Керівники Дикун Михайло Васильович, Остапчук Ганна Михайлівна. /Files/images/ірина адольфівна.jpg 1971 рік. Вчитель Коверчук Ірина Адольфівна.

/Files/images/випуск клас.jpg

1971 рік. Випускний клас. Зліва направо перший ряд – вчителі: Дикун М.В. – вчитель музики, Корнійчук Н.Г. – вчитель російської мови, Хоботня М.Є. – вчитель української мови і літератури, Данилюк Н.С. – старша піонер вожата, Ступацька Є.Ф. – директор школи, нагороджена орденом Червоного Трудового Прапора, Юрчишин Д.В. – заступник директора, Назимко Л.І. – вчитель початкових класів, Остапчук Г.М. – вчитель німецької мови, Коверчук І.А. – вчитель початкових класів, Гандзюк Б.І. – вчитель фізкультури.

Другий ряд. П’ята зліва: Бескідняк Н.П. – вчитель початкових класів,Палагнюк Г.В. – вчитель біології, географії та хімії.

Село розросталося, ставало перспективним. Було побудовано свинокомплекс, тепличний комбінат по вирощуванні овочів, дріжджовий цех. Молоді сім’ї залишалися у селі, народжувалися діти.

У період перебудови педколектив школи активно включився у громадську діяльність. Вони брали участь у заходах, які проводились у селі, районі та за його межами.

/Files/images/учителі2.jpg

Учителі усвідомлювали, що освіта повинна бути спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Враховуючи ці вимоги до роботи школи, педколектив переглянув свої завдання щодо навчання та виховання учнів. В основу навчально-виховного процесу планувались заходи, які змогли б найуспішніше досягати поставленої мети у вихованні свідомих українців. Учителі та вихователі груп продовженого дня проводили родинні свята мови, залучаючи до цього батьків.

Відроджувались забуті імена, вивчалась література рідного краю, народознавство. Проводились районні семінари. До їх підготовки залучались учні. Вони збагачували свої знання та усвідомлювали свою причетність до великої і славної української нації.

/Files/images/танець.jpgУкраїнський танець. Керівник Бабінець Віра Іванівна. /Files/images/вертеп.jpg 1990 рік. Перший вертеп періоду відродження.

Справжнім народним святом у селі ставали Шевченківські вечори. На концертах цвіли різнобарвні національні костюми учнів, звучали українські пісні про волю у незалежній державі Україні.

/Files/images/хор2.jpgЗведений хор учнів та вчителів. Керівник Бадіка Галина Костянтинівна. /Files/images/вечорниці.jpg

Українські вечорниці відроджували стародавні звичаї і традиції села. У приміщенні школи запанувала українська вишивка. Учні почали носити значки з українською символікою. Це були перші паростки української національної школи, зародження в душах дітей звання українця, усвідомлення того, що вони є громадянами держави, що гордо зветься Україна, незалежність якої була проголошена.

/Files/images/день села.jpgСвяткування Дня села за участю педагогічного та учнівського колективів школи.

У цей період за участю громадськості села, священика, учнів, педколективу, було освячено школу, а також передано до школи розп’яття Ісуса Христа, яке було у школі ще за Австрії. У цей час на адресу школи було виголошено багато промов, сказано багато добрих слів педколективу школи.

/Files/images/освяченя школи.jpgОсвячення школи. Перший зліва директор школи Юрчишин Дмитро Васильович.

Школа стала другою домівкою для педколективу та учнів. Сформувався і прекрасний учительський колектив, який вивчив, виплекав не одне покоління гідних людей.

/Files/images/під час атестації.jpg 1996 рік. Педколектив школи разом з методистами райво під час атестації школи. Директор школи Остапчук Г.М. /Files/images/випускники.jpg1997 рік. Випускний клас. Класний керівник Коваль Ганна І. /Files/images/ост. дзвоник.jpg 2002 рік. Свято останнього дзвоника.

Але, як все в цьому світі, шкільне життя вирувало і змінювалося. Мінялися директори, змінювався вчительський колектив, калейдоскопом змінювалися покоління учнів. Та кожен залишив по собі певний слід в історії школи.

Школа користувалася авторитетом. Учні школи займали призові місця на районних олімпіадах, учні та вчителі нагороджувалися грамотами районного та обласного відділів освіти. Випускники школи вступали до престижних закладів освіти. Із стін школи вийшло багато відомих особистостей: вчителів, лікарів, інженерів, економістів, юристів, які стали доцентами, кандидатами наук, викладачами вищих навчальних закладів. У 90-х роках у програму школи було введено вивчення нового предмету основи християнської етики, викладав священик о. Степан Барновський. А також було введено курси народознавства, рідний край, діяв гурток хореографії.

У 1994 році створено організації «Молода Просвіта», «Соколи». Було створено кімнату старожитностей. У школі діяв хоровий та драматичний гурток.

/Files/images/танець у вільхівці.jpgВиконання вправ під супровід пісні «Ой там у Вільхівцях».

Сьогодні наша школа розташована у новому приміщенні. Колишній дитячий садок було реконструйовано під школу. Ця подія відбулася на честь 13-ої річниці незалежності України.

/Files/images/відкриття школи.jpgПід час відкриття школи.

Школа робить перші впевнені кроки, щоб стати сучасним навчальним закладом. До послуг учнів їдальня, комп’ютерний клас, затишні класні кімнати, бібліотека. Школа оформлена у національному стилі. У всіх класах розміщена національна символіка. За кошти батьків та вчителів оформлено класні кімнати та коридор школи. Учні школи, під керівництвом вчителів, беруть участь у експедиції «Моя земля – земля моїх батьків» за різними напрямками. Школа продовжує роботу по впровадженню у життя державних законодавчих, нормативних актів щодо розвитку освіти. Діє в рамках законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти України у XXI ст., Державної національної програми «Освіта» Україна XXI століття, а також Концепції української національної школи, прийнятої Тернопільською обласною радою у 1991 році.

/Files/images/1 дзвоник.jpgСвято першого дзвоника вперше на подвір’ї нової школи.

Зросла ефективність роботи з формування національної свідомості. Забезпечення демократизації, гуманізації освіти у навчально-виховному процесі. Забезпечено приорітет загальнолюдських цінностей та моралі. У школі відбувається відповідний перегляд програм, вносяться зміни, виходячи з умов школи. Школа звільнена від впливу політичних партій. Позитивний вплив на організацію виховної роботи з дітьми має спільна робота школи, сім’ї, громадськості та церкви.

Мета сучасної школи: формувати в молодого покоління загальнокультурні, громадянські компетентності, уміння і потребу вчитися. Саме школа покликана враховувати європейські стандарти в якості освітніх послуг, бо сьогоднішній учень – це завтрашній студент, який повинен показати якісні знання, які визначаються за допомогою тестування в рейтингових показниках. У навчальний процес впроваджуються тестові технології, що є підготовкою до зовнішнього оцінювання.

При переході на 12-річний термін навчання впроваджуються нові форми і методи діяльності школи. Одна із форм інновації – перехід до профільного навчання. Допрофільна освіта в школі проводиться в рамках регіональної програми.

Школа забезпечена навчальними планами та програмами. Ефективно використовується навчальна література, яка є у наявності. Школа навчає сприймати, аналізувати, і застосовувати інформацію в усіх сферах життя, як того вимагає сучасне суспільство, бо це перша і найважливіша характеристика освіченої людини.

У рамках програми «Школа майбутнього» проводиться робота з обдарованими дітьми. Результативність роботи з обдарованою молоддю найчіткіше проявляється через творчі конкурси, турніри, олімпіади. За підсумками роботи школи учні брали участь у творчих конкурсах «Об’єднаймося ж, брати мої!», «Вірю в майбутнє твоє, Україно», «Щаслива дитина – багата Україна».

Конкретного змісту набуває виховна робота. Вона базується на традиціях і звичаях українського народу, шануванні його історичної і культурної спадщини, формуванні в учнівської молоді високої патріотичної свідомості, готовності до виконання своїх громадянських і конституційних обов’язків, поваги до державних символів України. Серед розмаїття форм виховного впливу – використання у навчально- виховному процесі комплексних навчальних екскурсій, вивчення історичних об’єктів рідного краю та України.

Учні школи беруть активну участь у Всеукраїнських конкурсах та фестивалях дитячої та юнацької творчості «Таланти твої, Україно», у конкурсі стрілецької та повстанської пісні і поезії.

Тісна співпраця з батьківською громадськістю та органами учнівського самоврядування на основі громадянського діалогу формує у дітей принцип толерантної поведінки, активної життєвої позиції. В сучасних умовах як виховна так і соціально-педагогічна робота з учнівською молоддю докорінно змінюється.

/Files/images/таланти.jpg Гандзюк Наталія і Тацюк Василь переможці обласного конкурсу «Таланти твої, Україно» /Files/images/свято осені.jpgСвято Осені 2008р. Вчитель Калинич М.С. /Files/images/нашому роду.jpgРодинне свято «Нашому роду нема переводу». Вчитель Колодій Ольга Михайлівна. /Files/images/відкритий урок.jpgВідкритий урок «Лицарська честь і звитяга». Класний керівник Гандзюк Орися Василівна. /Files/images/відкритий урок2.jpgВідкритий урок за участю вчителів району. Вчитель Квич Л.Г. /Files/images/я і україна.jpg Урок «Я і Україна». Вчитель Шабатура О.А. /Files/images/ігри.jpgІгри та розваги на свіжому повітрі. Вчитель Колодій О.М. /Files/images/скорбота.jpgУрок скорботи «Колосок пам’яті» Вчитель Зварич Н.Й. /Files/images/роман шухевич.jpg«Раз у століття Україна народжує таких героїв, як Роман Шухевич» Вчитель історії Бабінець Віра Іванівна. /Files/images/виховна година.jpgВиховна година. «Людським теплом і добротою хай зігріваються серця». Класний керівник Коваль Ганна Іванівна. /Files/images/гості.jpg На свято Першого дзвоника завітали гості. /Files/images/нім мова.jpg Тиждень німецької мови. Вчитель Мартинчук М.В. /Files/images/семінар заст.jpgСемінар заступників директорів з виховної роботи. /Files/images/2.jpgСемінар заступників директорів з виховної роботи. /Files/images/екскурсія.jpgЕкскурсія в зимову природу. Вчитель Калинич Марія Сергіївна. /Files/images/присяга.jpg2005 рік. Присяга членів «Молодої Просвіти» /Files/images/наддністряночка.jpgПрийом учнів 1-го класу у члени «Наддністряночки» Гуцуляк А.І. /Files/images/педагоги.jpg2008 р. Педколектив школи. Директор школи Гандзюк Д.І. /Files/images/педрада.jpg2010 рік. Засідання педагогічної ради школи.

Якою буде наша школа завтра?

Майбутнє нашої школи проглядається з наповненими світлими класами, дзвінкими дитячими голосами, привітною вчительською усмішкою, малиновим дзвінком, що раз у раз скликатиме до шкільного порога все нові і нові покоління учнів, а також випускників минулих років.

/Files/images/зустріч.jpg2007 рік. Зустріч випускників різних поколінь. В центрі перша вчителька Коверчук-Юрчишин Ірина А. Класний керівник Остапчук Ганна М Зустріч організувала вчитель географії Гандзюк Орися В.

Матеріал про історію школи зібрала заступник директора школи з НВР вчитель історії, «старший вчитель» Бабінець Віра Іванівна. 2010 р.

/Files/images/vra_vanvna_/1 гордість села.jpg/Files/images/vra_vanvna_/2 Ігор Калинец і Холі.jpg/Files/images/vra_vanvna_/3Ганна Шабатура.jpg/Files/images/vra_vanvna_/4Стефанія Шабатура.jpg/Files/images/vra_vanvna_/5 Джек Паланс.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 1621

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.